Івано-Франківське обласне управління

лісового та мисливського господарства

Адреса: вулиця Михайла Грушевського 31,
м. Івано-Франківськ,76018
Тел: 0342 55-22-59, тел/ф: 0342 55-20-54
office@ifforestry.gov.ua

Вівторок, 20 квітня 2021 18:27

Нежіноча_справа: історія прикарпатки, яка працює в лісгоспі.

 

Сучасні панянки кожного дня ламають стереотипи та освоюють нові професії. Зустріти жінку, яка працює в поліції, дорожній службі чи водолазом, вже не є чимсь незвичним, пише інтернет-ресурс Місто.

Сьогоднішня наша історія про одну з галузей, де ще донедавна вважалося, що жінкам не місце — лісгосп.

«Коли я закінчувала школу, а це був 1985 рік, всі мені говорили, що робота у лісі не для жінки. Попри все я твердо вирішила, що піду вчитися. Батько з мамою пішли мені назустріч. Мабуть, я все-таки вибрала своє, — каже інженер лісових культур ДП «Солотвинське лісове господарство» Оксана Боднар.

Загальний стаж роботи жінки — більше 25 років. У Солотвинському лісгоспі пані Оксана працює близько 8. Хоча в більшості колектив чоловічий, це не є перешкодою для роботи.

«У чоловічому колективі працювати чудово. Чоловіки кращі друзі. Я в цьому переконалась. До того ж я їм дуже вдячна. Вони багато мені підказали та розказали», — каже жінка.

Проте серед усіх «мужчин» у колективі для жінки все ж є один особливий — її чоловік. З ним Оксана познайомилась ще в студентські роки. Певний час вони працювали у різних лісгоспах, але зараз разом працюють у Солотвинському. Оскільки спеціальності у них різні, то і на роботу стосунки ніяк не впливають.

«У лісгоспі працюють і жінки, але чоловіків значно більше. Така специфіка роботи. Ми маємо бути на варті 24 години на добу, охороняти ліс у будь-яку погоду. Це не тільки психологічно важка робота, але й фізично, — каже головний лісничий ДП «Солотвинське лісове господарство» Ярослав Крицун.

Майже увесь свій час лісівники проводять саме у лісі — оглядають територію, контролюють дотримання вимог лісового та мисливського законодавства, охороняють ліси від пожеж та незаконних рубок, насаджують нові ліси.

«Зазвичай плоди своєї праці ми не бачимо. Для того, щоб з маленьких дерев виріс новий ліс, потрібно приблизно 80 років. Саме тому ми працюємо, щоб залишити добрі починання для наших дітей та внуків», — додає лісничий.

Окрім основної роботи, в лісгоспі налагоджена багаторічна співпраця з декількома шкільними лісництвами та клубом рейнджерів. Для цього біля центрального корпусу лісництва створили учнівське лісництво та музей лісу. Там діти мають змогу постійно навчатися.

«У нас є чудова колекція різних шишок, порід дерев та насіння. Діти можуть не лише оглянути це все на стенді, але й детально роздивитися та відчути на дотик. Так інформація краще запам’ятовується. До того ж є інвентар, без якого не обходиться праця лісівника. Ним користувалися ще до початку появи нових технологій», — каже пані Оксана.

Музей лісу став цікавинкою не лише для дітей, але й для дорослих. Особливо популярними серед експонатів є межові знаки.

«Саме вони дуже допомагають при пошуку людей. Якщо людина, яка загубилася, знаходить у лісі такий знак і повідомляє нам про це, то ми можемо дуже швидко її відшукати. Головне, не відходити від нього. Ми постійно допомагаємо у пошуках людей, хоч мало хто про це згадує», — підсумовує жінка.

Новини

Корисні посилання

dklg

dklg

dklg

dklg

dklg

dklg

dklg